Я дивлюсь на ті зорі, і згадую твої очі.
Я дивлюся в очі і згадую ті ночі…
І ніби все так просто, але ти так далеко.
І серце наповерхні, а й ніби так глибоко…
Я дивлюсь на ті зорі, і згадую ті сльози
І ти просила так " не йди, я пропаду"
Залишив всі емоції, вони тепер лиш слоус
І я з мечем над серцем приречений стою.
Тшшш, тихішн мала, хіба це схоже на жарт?
І ніби й схоже, ніби й ні, та в глибині, на однині, здалося мені, що ми самі вгамували азарт.
Так кров стине, та ніби на стилі, цей трек про розлуку, я мірявся скілом.
От застине, я вибрав музику, лишивши тебе я бавився ділом.
І настане момент, я скажу, " що той тип з дзеркала верзе?"
Я гнав за хобі і в гонці втратив тебе…
Я дивлюся на ті зорі, і ніби перший раз)
Я згадаю поцілунки оце звісно був час…
Та не бачила наша доля, куди веде дорога.
А бачила лиш те, що помилка моя дорога.
Якщо ти це почуєш, чи якщо прочитаєш…
Зроби будь ласка вид, що не пам'ятаєш…
А в моїм, моїм серці ти будеш королева…
Що повірив я в кохання хіба більше треба.
А в моїм, моїм серці, я лишуся поганцем…
Я буду як рослина засихати,
а ти будеш моїм сонцем
І повільно убивати…
Я дивлюся в очі і згадую ті ночі…
І ніби все так просто, але ти так далеко.
І серце наповерхні, а й ніби так глибоко…
Я дивлюсь на ті зорі, і згадую ті сльози
І ти просила так " не йди, я пропаду"
Залишив всі емоції, вони тепер лиш слоус
І я з мечем над серцем приречений стою.
Тшшш, тихішн мала, хіба це схоже на жарт?
І ніби й схоже, ніби й ні, та в глибині, на однині, здалося мені, що ми самі вгамували азарт.
Так кров стине, та ніби на стилі, цей трек про розлуку, я мірявся скілом.
От застине, я вибрав музику, лишивши тебе я бавився ділом.
І настане момент, я скажу, " що той тип з дзеркала верзе?"
Я гнав за хобі і в гонці втратив тебе…
Я дивлюся на ті зорі, і ніби перший раз)
Я згадаю поцілунки оце звісно був час…
Та не бачила наша доля, куди веде дорога.
А бачила лиш те, що помилка моя дорога.
Якщо ти це почуєш, чи якщо прочитаєш…
Зроби будь ласка вид, що не пам'ятаєш…
А в моїм, моїм серці ти будеш королева…
Що повірив я в кохання хіба більше треба.
А в моїм, моїм серці, я лишуся поганцем…
Я буду як рослина засихати,
а ти будеш моїм сонцем
І повільно убивати…
Загрузка...