Чи вмієш так любити?
Так щиро й так завзято
Та так, що навіки?
Чи вмієш так любити?
Безпорадно.
Забувши гордість,
Тихо слідом йти.
І не задіти білої троянди –
Лише поцілувати колючки.
І не задіти жодної веснянки
На, вкритому мурашками, плечі.
Шукати вперто в темряві весняній
Від серця неприступного ключі.
Чи вмієш так любити?
Ненавмисне.
Прожити нею місяці і дні.
І після неминучої відмови
Лише сильніше зжати кулаки.
Чи вмієш так любити?
Словом й ділом,
Душею й тілом,
Віддаючи всього себе.
І щоб спитавши: «Як тобі живеться?»,
Почути: «Невистача лише тебе».
Так щиро й так завзято
Та так, що навіки?
Чи вмієш так любити?
Безпорадно.
Забувши гордість,
Тихо слідом йти.
І не задіти білої троянди –
Лише поцілувати колючки.
І не задіти жодної веснянки
На, вкритому мурашками, плечі.
Шукати вперто в темряві весняній
Від серця неприступного ключі.
Чи вмієш так любити?
Ненавмисне.
Прожити нею місяці і дні.
І після неминучої відмови
Лише сильніше зжати кулаки.
Чи вмієш так любити?
Словом й ділом,
Душею й тілом,
Віддаючи всього себе.
І щоб спитавши: «Як тобі живеться?»,
Почути: «Невистача лише тебе».
Загрузка...