Эва Алокин
0

Эва Алокин
  • Рейтинг: 0
  • Последний визит: 4 месяца назад
  • Регистрация: 4 месяца назад

Анкета

Город:
Возраст:
28 лет

Предпочтения

Любимые фильмы:
По настроению
Любимая музыка:
По настроению

Контакты

Телефон:
0988737335

Стена пользователя

Загрузка...
4 месяца назад
#
«Чому згасли в очах твоїх зорі? »
Ти спитаєш, я знаю, скоро…
Та питати, потім, не треба…
На твоєму ж погасли небі.
Що сумна на душі погода,
Ти помітиш, я знаю, згодом…
Та згодом, хіба вже треба?
Як сьогодні кричить потреба.
Ти спитаєш — «Чому замовкла?
Раніше, не мала звички ».
Раніше… як Я' говорила ,-
ТВОЯ була звичка мовчати.
Загрузка...
4 месяца назад
#
Покаюсь…
Грішною була…
Не раз грішила.
Ніхто не скаже, що свята,
І не просила.
Все більше зим кує мені ,-
Часу' зозуля.
Я б не лічила люди їх,
Бо то минуле.

Заграє пісня у душі,
Нехай пробачать.
Вже досить муки пізнала'
Так хочу щастя!
Не дорікай мені чужий,
Того' не бачив,
Серед проклятих серцем зим — Тепер не плачу.

Не раз казала, що люблю,-
Не вартим того.
Боліло серце від жалю
Молилась Богу
Не крала в когось душ чужих,
Своє плекала.
Тепло дісталося не тим ,-
Та якби ж знала.

Не раз поб'є крилом своїм,
Гірка удача…
Як перший раз — не заболить,
Вже не заплачу.
Немає шансів більш у тих,
Хто хлепче зраду.
Так як колись, вже не боюсь…
Найду відраду.
Загрузка...
4 месяца назад
#
В уламках безкарного хаосу,
Затобтаними стежками,-
Блукає зневіра моя.
Хотілось би всім покаятись…
Перед всіма розплакатись…
Та стала глуха і німа.

В даремно потраченім слові,
У цифрах паперу ,-
Хвилюється думка моя.
Хотілось би закричати!
До біса усе послати!
Та день, то маленька війна.

В усмішках, таких же розчавлених,
Любов'ю колись не зігрітими ,-
Холоне душа моя.
Хотілось би їх послухати!
Хотілось би обігріти!
Та в самої тепла нема…

В бентежному мрій розмаїті,
Простором прикутих бажань ,-
Колихається зрада моя.
Хотілось у вись злетіти!
Торкнутись їх… і зрадіти!
Та соромно… — духу нема.
Загрузка...
4 месяца назад
#
Петля на душі,
Я живу…
Чи може… це тільки здається…
Глухі крики її,
Б'ють на сполох,
На проклятій війні,
Не комусь… собі,-
Найстрашніший… підступний ворог.
Десь блукає дурна,
Словами розгублена віра,
Може я не така,-
Якої б вона хотіла?
Роздягнена догола,
Налякана… ошелешена…
Вбита не раз…
Задушена клешнями…
Куди йти?
Стільки доріг…
І чатує безжальна темрява,
Як іду, кричить — залишись!
Як лишаюсь, кричить — не треба!
Загрузка...