Поиск по тегу «кохання»
Я вмираю безболісно Ззовні, болить лише всередині А ти живеш безсовісно Мов на кривавій картині Мене з кожним днем все менше Тебе з кожним днем все більше Коли розривається серце Я натхненно пишу вірші Хто ти? Цього я не знаю Навіщо ти так зі мною? Напевно, на це є причини Тому й завдаєш мені болю Я плачу днями й ночами Всередині, ніхто і не знає Я умираю безболісно Не плач, це життя, так буває Подробнее
Рахую баранців в уяві - не спиться, мабуть спека тхне. А мрії лагідно-гаркаві торкаються чимдуж мене. Гортаю ніч, як диво-книжку - там про кохання, почуття, Про відданість цнотливо-грішну, про душу ніжну, мов дитя. А сяйво місячне блукає по підвіконню, по думках, І сумно в очі зазирає, і пестить в пахощах бузка. Хитає вітерець безсоння - уява марить неземним - Спітнілі від бажання скроні цілує подихом п"янким.Подробнее
Ти розмовляєш тільки з богом на мові літнього плекання. В твоїх чуттях - пересторога, жага спекотного кохання. А день із пахощами вроди, і ніч розпатлана та боса, Ще спокушають в насолодах тебе, сп"янілу... Досить, досить! Стрибаєш в небо на світанку - довкола зорі мружать очі. Твої здійсняють забаганки любязні янголи співочі. Душа хмаринкою літає, думки і мрії пестять землю. Під сонцем мальви розквітають, вітає вітер ранок чемно... Скидає листячко безмежність - це мабуть вічність грає соло.Подробнее
Ти промовив, що в мене є хист, і цнотливі як яблука очі... Та ти збоченець, ще й мазохіст! А твій "штуцер", ще досі робочий? На мозолю мою наступив й закохався, як плюшевий цуцик? Хапай з льоту та більш не тупи - розумію, що ти не Конфуцій! Не тремти - я тебе не вкушу. Мову тіла вивчай почуттями... Пригорнись, та вдягни парашут - політаємо разом з птахами На майданчику сьомих небес! Поцілунок життя - в першім танці... Як білизну зніму з тебе стрес! Що, тепер ми з тобою коханці?!Подробнее
Чи вмієш так любити? Так щиро й так завзято Та так, що навіки? Чи вмієш так любити? Безпорадно. Забувши гордість, Тихо слідом йти. І не задіти білої троянди – Лише поцілувати колючки. І не задіти жодної веснянки На, вкритому мурашками, плечі. Шукати вперто в темряві весняній Від серця неприступного ключі. Чи вмієш так любити? Ненавмисне. Прожити нею місяці і дні. І після неминучої відмови Лише сильніше зжати кулаки. Чи вмієш так любити?Подробнее
Забудь слова. Вони нам не потрібні. Ти все прекрасно знаєш сам. Чи ще зустрінемось? Можливо. Чи будеш сам, а чи не сам? Забудь мене. Чи, може, вже забута? Чи десь захована в непроханому сні? У темному примарному світанку Наприкінці невдалої весни. Забудь усе, що було і не було. Забудь, якщо забути ще щось є. Та вся проблема в тому, що забути Ніколи не судилося мені. Подробнее
Зачекай, Це було ніби десять літ назад. Пригадай, Погас тоді мій зорепад. Обміркуй, Життя повторюється знов І мчиться стрімголов — А може це любов? Автопілот Несе мене у сади мрій. Поворот У край де сяє обрій твій. Чи це сон? Не хочу думать про сумне. Віднайду я тебе, Моє прекрасне дежа вю. Дежа вю, дежа вю, Як блищить світло у твоїх очах!Подробнее
Стоять троянди на вікні: Приніс коханий знову, Троянди любі ці мені, Та запах полиновий, Мій смуток, сонечко, розвій, Скажи, що я єдина! Не забувай чудових мрій, Бо я твоя дружина, Хай сумніви не крають сну, Любов засяє радо, Не треба більше полину, Немає місця зраді! Полинемо у почуття, Релігію кохання, Відвертість і сердець биття Нехай живе єднання. Подробнее
Я якось написав тобі "Привіт". В цьому листі так довго і незграбно, Я намагався сказати тобі те, Від чого тільки-но зажили рани. Якби хто знав, який на серці біль.. Коли кажу, а ти не чуєш! Можливо з нас - це я дурний, Не розумію натяку прямого.. З усіх тих слів, що підібрав, Я вибрати не можу.. Ти моя усмішка і сміх. Ти ясний день посеред грому. Нехай всі кажуть що дурний, Нехай воно і буде! Коли у серці є любов, То так воно і буде! Неможливе здійснилось зі мною.Подробнее
Кохання - це радість! Воно як безглуздість. Буває взаємне, Інколи таємне, Але буває й байдуже! Таке різне воно, друже, Дехто його навіть не цінує, Дехто не вірить, але воно існує! Воно, як небо таємниче, Воно чуттєве та співоче. Не кожен відчувати може! Кохання щастя нам покаже, Але тоді, коли взаємне, Коли воно таке приємне, А не тоді коли байдуже. Серце все підскаже, Шлях нам правильний покаже! Кохання різне, в кожного воно своє, В тебе явно не моє!Подробнее
Твої обійми - ліки від безсоння, Мелодій серця дикий перестук, Ледь місяць загляда за підвіконня, У темряві ховає танго рук. Ніч огортає змореність у тілі, Тримтіння пальців, магія тепла, Конвалії шепочуть ніжно-білі, Єдині свідки, що любов прийшла. Недосвіт зберігає в таємниці Казковість мигдалю твоїх очей, Приховані цілунки, мов нічниці У вранішній заграві без речей.Подробнее
Я знайду тебе в соннім березні , Віє сумом ,неначе в вересні . Обходив всі місця на карті Та і там мене не було . Залишились слова в конвертах , Темних вулицях , силуетах. Ти вже всюди шукав , та де там: Всі шляхи замело. Я ридаю над битим склом. Хочу викинуть , та не можу . Чорний список. Я не тривожу . Пам'ятаю все , що було. Не шукатиму більше схожих. Подробнее
Я пропускаю тебе крізь пальці І шаленію від кожного дотику. Бач, ми з тобою – неандертальці, Хоч і зима - а як вербові котики. Так, навіжені блукаємо містом, Як дві істоти з казок про драконів, Небо розсипало біле намисто, Щастям пульсують оголені скроні. Я пропускаю тебе крізь пальці, Раптом залишишся жити у тілі, Бач, ми з тобою – неандертальці, Від почуттів дикуни захмелілі. В білих кросівках життя не турбує. Серце закохане в очі навпроти.Подробнее
Я все ще є в твоїх долонях, У кожній згоїні ховаюсь, Промінням сонця захлинаюсь… Рудоволоса ніжна соня. В цій чорній брамі непокори, У днях не схожих на тутешні, Губами бавлячи черешні, В душі – розлючені потвори. Чіпляєш за живе, сумую. Шукаю щастя жовті плями, Живе закоханий словами Магічними: «Тебе люблю я». Я все ще в снах твоїх ховаюсь, Як злодій крадькома дивлюся, До мрій і спогадів тулюся, На фотокартці посміхаюсь.Подробнее
«Чому я божевільна?» - ти спитаєш, «А що таке нормальність?» - відповім. Коли життя по краплі позичаєш. У серці – блискавиця - а не грім. Без твоїх рук я просто навіжена, Якщо наш подих не один на двох, Знічев’я, залишаю всі знамена, Беру до рук дурман й чортополох. Варю відьомське зілля, як снодійне. Приспати ж неможливо лютий сум. Без тебе – все на світі божевільне, Неначе безмір злих крикливих дум. О третій ночі чи о п’ятій ранку Сновидою по місту – як приблуда.Подробнее