Романтичні вірші про кохання

Вірші про кохання


Романтичні вірші про кохання. Вірші про любов

Сайт для закоханих та романтиків. А також для всіх, хто кохав, хто кохає і хто буде кохати... Романтичні вірші про кохання. Вірші про любов. Збірка українських віршів.
   
Вірші

Збірник віршів про кохання...

Романтичні вірші
 
 

Давай… друзями

Романтичні історії
2009-09-18 | переглядів 50

Сумно. Боляче. Думала, що розлюбила на завжди. Думала… Лише думала… Але серцю не накажеш – воно безнадійно закохане.
Люблю. Можливо для тебе це слово нічого не значить і здається безглуздим, однак я тільки ним і живу. Живу тим, що відчуваю до тебе це блаженне почуття. Живу в надії на взаємність.
Болить… Одного разу я вже спіткнулась об кохання до тебе, вдруге – не стану.
Осінній вечір. За вікном дощ. Я знову залишилась в пустій кімнаті наодинці зі своїми сентиментальними думками. Як завше починаю мріяти (обожнюю!!!), але щось заважає. Дивно… ця мелодія… Здається, я вже чула її. До болю знайома мелодія… Ну ж бо, згадуй!
В голові коїться казна-що: не та, не та, також не та, а це схожа, проте ні – не та. Перебираю всі мелодії, що зберігаються в пам’яті. І ось миттєве запаморочення. Це – вона – розлучниця!!!

Ненавиджу.
Вмить очі потрапили в полон гірких сліз. Плачу.
Серце застукало в стократ частіше, дихати стало важко.
Час, ніби кінострічка, перекрутився в зворотному напрямку.
Була така ж осінь. В той день ми попрощались назавжди (а я ще вважала число 13 своїм щасливим!..). Того вечора лляло, наче з відра. Саме ця мелодія дощу розлучила нас. Твоя улюблена мелодія. Ти ніколи не розлучався з нею – завжди її наспівував, навіть на дзвінок мобільного обрав її, прокляту.
Я готувалася до твого приходу: романтична вечеря, ароматизовані свічки – стандарт, як по квартирі пролунав дзвінок. Ти прийшов раніше ніж домовлялися – чому? Ти приніс жахливі жовті троянди замість моїх улюблених осінніх квітів, білих хризантем – чому? Ввійшовши ти мав би одразу палко (як завжди) поцілувати мене, а натомість лиш торкнувся моєї щоки – чому? Чому??? Коли наші погляди нарешті зустрілися (хоча раніше ти завжди дивився в очі), я побачила в твоїх чорних, як ніч, очах (це було одним з того за що я тебе покохала) жахливу річ. Я не могла повірити. Стара, як світ, фраза «давай залишимося друзями», що невдовзі прозвучала з твоїх уст зовсім збила мене з пантелику.
Хотілося плакати, але сльози застрягли в горлі, жодна не скотилась по обличчю. Лише гострий блиск в очах.
Відчай, розпач, образа, гнів, біль – всі ці почуття були для мене в ті пекельні хвилини найріднішими. Проте я не дозволила тобі зрозуміти цього. Змусивши м’язи губ дещо розтягнутися, я видушила з них вимушену посмішку і почуваючись розбитою, проте гордою, відповіла: «Давай… друзями».

Віра TrинаDцяt@



 
 
      
     
Романтика почуттів у віршах

  усе найкраще для коханих...

Романтичні вірші про кохання
   
Сплануй своє весілля у Львові
Ідея сайту   Створення сайту