Міра

Міра

П'янка любов! Вона для нас токсична

Немов отрута у червоному вині,
Авжеж! Вона безмежна і здається вічна
Я дякую, що трапилась мені…
Та чи вартує з’їсти, скуштувавши?
Бо кажуть міра всьому «голова»
Гріховне яблуко з цікавості зірвавши,
Не знавши міри не спинилася вона.
Лиш може варто, тільки подивитись
Нам на мистецтва витвір вічної краси,
Достатньо поглядом лише насолодитись
А не руками до оселі затягти...
От, як парфумів крапнеш на зап'ястя
Огорне помісь запахів дбайливо
Та як, флакон перехилив у раз ти
Вже дихати буває неможливо...
Тоді, як в міру додаси ти цукру
У венах швидко затанцює ендорфін,
А як насиплеш, наче у могилу ґрунту
Раптово смак, набуде неприємних змін...
Та й у любові, міра є важлива
Смакуєш нею, наче сомельє
Як перевищиш…в раз стає зрадлива
Та без сумління у кайдани закує...
Не намагайся все життя заполонити
Любов буває зла…не потони у ній,
Не дозволяй свій розум підкорити
Бо лиш у серці справжнє місце їй!

17:23
153

1 комментарий

16:16
Дуже красиво написано)