Ти зник...

Ти зник...

Ти зник…залишив без уваги

Ти зник…пішов з мого життя
Не вистарчило ані сил, ані відваги,
на слів пояснень й каяття

Не пояснив, що трапилось, що сталось?
Не залишивши ніжного листа...
Коли це сталось? Все коли зламалось?
Ані пояснень, та німі вуста

Ти зник…та ані слова ти не мовиш
Ти зник…забравши світло наших мрій
Ти зник…до мене зовсім не говориш
Ти зник…на обрії моїх надій

Та це на краще, рідні люди все говорять
Щоб не зневірилась у своїй долі я
Та все дарма, нехай навіть боронять
Бо не життя, без тебе це життя!

Я відмовляюсь вірити, що зник ти
Я не повірю, що тримаючи впустив
За душу міцно, й серце лагідно схопив ти
Тай досі скажу...ще не відпустив.

Ти зник…а я чекаю й досі!
Ти зник…та все, ще вірю я
Надії стрічку я вплітаю у волосся,
Бо ця надія – сенс мого життя

03:11
168

1 комментарий

21:09
Прекрасний вірш) бажаю і надалі не втрачати натхнення)