В останній раз...

В останній раз...

Я не витримую, життя такого більше

я не витримую, озлоблених людей.
Я хочу спокою…лиш просто хочу тиші!
Не хочу бачити, цих заздрісних очей.
От незабаром милий, я прийду до тебе
Я посміхнусь тобі…я привітаюсь,
а ти, коханий мій, дивись на мене,
Сьогодні я з тобою попрощаюсь.
Я приготуюсь до побачення в останнє,
Аби запам’ятав, мій милий, ти мою красу.
Я зізнаватимусь в безмежному коханні!
Смачніша смерть, за гірку самоту.
Ми будемо так ніжно цілуватись,
Не помічати зла і горя навкруги…
Так будуть лагідно тіла наші торкатись,
Мов ніби в цьому світи тільки я і ти!
Ти міцно пригорнеш мене до себе,
На вушко прошепочеш : ”Ти моя!”
А я дивитимусь закохано на тебе,
Сьогодні ми зупинимо життя.
Але ми зробимо - це трішечки пізніше,
А зараз ми зплітатимем тіла.
За ясне сонце, твої очі яскравіші,
Ніжніше ніжного, твої пухкі вуста.
А ти люби!!!...Люби мене Коханий!!!
Не зупиняйся!!!...Й не жалій мене!!!
І я від пристрасті, від болю буду п’яна,
Це почуття НІКОЛИ не мине!
А я кохатиму тебе цілунком!
Ним обійду, прекрасне тіло, я твоє…
Я поцілую кожну зморшку і шпаринку,
І шепотітиму, що «Це усе моє»…
Ти увійдеш у мене СИЛЬНО та ГЛИБОКО,
А я скажу: «В мені залишся назавжди!»
Ми разом були із тобою більше року,
З тобою зараз, хочу я з життя піти!
Ми розпочнем кохатись, так повільно…
Та пристрасть хвилею накриє нас!
Ти будеш входити так грубо і насильно!
А я кричатиму: «Давай сильніше і ще раз!!!»
Твої вуста, я жадібно кусатиму до крові,
І я благатиму: «Візьми мене усю!»
Я хочу ніжності, водночас хочу БОЛІ !!!
З тобою, зараз… опинилась Я в Раю.
Цей неймовірний запах тіл й кохання,
Вдихати глибоко і міцно , буду я!
Залишитись з тобою!..лиш одне бажання,
Навіть, якщо ціною є - моє життя!
І одночасно…ми закінчимо з тобою,
Твій сік розлиється повільно у мені.
Та він наповнить, моє тіло все любов’ю,
Тихенько скажеш: «Ось тепер нам чай іти».
Попрошу я тебе, щоб помолився…
За наших мам, за сина…вже останній раз!
Щоб до землі, ти тричі прихилився,
Щоб в голос, щиро…прочитав Намаз.
Ми одягнем красиві одежини,
На землю ляжемо, тіла наші зхрестив.
В останнє скажеш, що ТВОЯ ДРУЖИНА!
Що, лиш мене одну! …в житті любив.
Ти попросив…сказав, що першим будеш,
Мене красивою запам’ятати хочеш ти!
Ця мить прийшла. І зараз ти себе погубиш,
А я наступною…наважуся піти.
Я цілуватиму твоє холодне тіло,
Ось ти «заснув», у мене на руках.
І колір шкіри, стане майже синьо-білим,
Я не побачу дихання в очах.
І я злякаюсь, буду плакати…кричати!!!
«Що, ти накоїв?!…що, ти наробив?!?»
Я не повинна була цього дозволяти,
«А ти чому…чому не зупинив?!?»
Та все дарма…кричати буде пізно,
Тепер я бачу - …ти вже не живий.
І я отруту, за тобою, вип’ю звістно,
Я йду до тебе! Зачекай КОХАНИЙ МІЙ !!!

13:00
259

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!