Божевілля

«Чому я божевільна?» - ти спитаєш,

«А що таке нормальність?» - відповім.

Коли життя по краплі позичаєш.

У серці – блискавиця - а не грім.

Без твоїх рук я просто навіжена,

Якщо наш подих не один на двох,

Знічев’я, залишаю всі знамена,

Беру до рук дурман й чортополох.

Варю відьомське зілля, як снодійне.

Приспати ж неможливо лютий сум.

Без тебе – все на світі божевільне,

Неначе безмір злих крикливих дум.

О третій ночі чи о п’ятій ранку

Сновидою по місту – як приблуда.

А ти: «Либонь дитяча забаганка?

Невже - це випадковість, як збагнути?»

В долонях твоїх пристрасті шукаю,

В очах тамую спрагу, наболіло.

Я просто знаю, що тебе кохаю,

Як знає серце, розум й грішне тіло.