Божевілля
«Чому я божевільна?» - ти спитаєш,
«А що таке нормальність?» - відповім.
Коли життя по краплі позичаєш.
У серці – блискавиця - а не грім.
Без твоїх рук я просто навіжена,
Якщо наш подих не один на двох,
Знічев’я, залишаю всі знамена,
Беру до рук дурман й чортополох.
Варю відьомське зілля, як снодійне.
Приспати ж неможливо лютий сум.
Без тебе – все на світі божевільне,
Неначе безмір злих крикливих дум.
О третій ночі чи о п’ятій ранку
Сновидою по місту – як приблуда.
А ти: «Либонь дитяча забаганка?
Невже - це випадковість, як збагнути?»
В долонях твоїх пристрасті шукаю,
В очах тамую спрагу, наболіло.
Я просто знаю, що тебе кохаю,
Як знає серце, розум й грішне тіло.
2 комментария