Розсипав кислиці

Розсипав кислиці росою світанок.

Я ніжусь в обіймах солодких тремтінь.

Півонії сиплять пелюстки на ґанок,

Либонь у очах заховалася синь.

Купаюся в ній, мов заграва у морі.

Я все ще твоя, відчуваєш, тону...

На віях застиг оксамит в непокорі,

Стинає життя наших слів купину.

Я все б віддала, тільки подих вхопити,

Та паморозь в серці надії приспить.

Огудою днів не посіяти квіти.

Чи безмір кохання, чи тільки-но мить?!

00:18
163

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!
|