Лента блогів
Туфли надев, шагаю в поле, среди природы. Скоро повечереет, ветер шумит листвою. Ласточки улетают с нашего огорода, Усики пчел покрыты сладкой пыльцою. Медленно пью вино я, и заливаю платье, И, опершись на посох, тихо стихи читаю. То, что велик талант мой, — смею ли утверждать я? Просто я пьяный парень – это и утверждаю. Ли Бо.Подробнее
Щоранку, відкриваючи очі Вдихаю старий аромат того дня, Коли побачив тебе, таку бездоганну У світлому платті твого життя. Не знають на небі Венери й Амури Як то - любити тебе. Не знають й мої шановані друзі, Що любити - не взяти тебе. Якщо любов - це стати єдиним цілим, То чи сталась вона у тому саду, Де росте та солодка олива, Що дала нам всім змогу не бути там, унизу. Якщо нам судилося стати собою, Уникнути горя, жалю й співчуття, То чому я жадаю наснаги, Щоб підійти й поцілувати твої уста.Подробнее
Краса жіноча дарує миті щастя, Миті, які не хочеться забувати Краса буває недосяжна, в мріях А мрія залишається мрією Краса часто не збагнена і її важко описати словами, Але цим вона і неповторна, чарівна, особлива Чарівність жіноча мов скеля неприступна, Таку красу шукають, цінують, кохають, не забувають Краса дарує натхнення, смисл життя, Але любити красиву жінку не легко Вона часто успішна, самостійна її важко здивувати Шкода, що таких жінок не можна просто любити І приємні є лише миті зустріПодробнее
Неначе в тьмі шукав я щастя, шукав добра і теплоти, моя душа була розбита, ов на дні моря кораблі. І в глибині пустій і темній, пробився ніжний сонця луч, що дав мені надію жити, його вхопив я голіруч. Тим світлом ти для мене стала, дала тепло і доброту, щоранку міцно обіймала, закрила в серці пустоту. Ти розігнала в душі хмари, що важко наганяли сум, і ті краси твоєї чари, заполонили сірий ум.Подробнее
Неначе в тьмі шукав я щастя, шукав добра і теплоти, моя душа була розбита, ов на дні моря кораблі. І в глибині пустій і темній, пробився ніжний сонця луч, що дав мені надію жити, його вхопив я голіруч. Тим світлом ти для мене стала, дала тепло і доброту, щоранку міцно обіймала, закрила в серці пустоту. Ти розігнала в душі хмари, що важко наганяли сум, і ті краси твоєї чари, заполонили сірий ум.Подробнее
Неначе в тьмі шукав я щастя, шукав добра і теплоти, моя душа була розбита, мов на дні моря кораблі. І в глибині пустій і темній, пробився ніжний сонця луч, що дав мені надію жити, його вхопив я голіруч. Тим світлом ти для мене стала, дала тепло і доброту, щоранку міцно обіймала, закрила в серці пустоту. Ти розігнала в душі хмари, що важко наганяли сум, і ті краси твоєї чари, заполонили сірий ум.Подробнее
Неначе в тьмі шукав я щастя, шукав добра і теплоти, моя душа була розбита, мов на дні моря кораблі. І в глибині пустій і темній, пробився ніжний сонця луч, що дав мені надію жити, його вхопив я голіруч. Тим світлом ти для мене стала, дала тепло і доброту, щоранку міцно обіймала, закрила в серці пустоту. Ти розігнала в душі хмари, що важко наганяли сум, і ті краси твоєї чари, заполонили сірий ум.Подробнее
Неначе в тьмі шукав я щастя, шукав добра і теплоти, моя душа була розбита, мов на дні моря кораблі. І в глибині пустій і темній, пробився ніжний сонця луч, що дав мені надію жити, його вхопив я голіруч. Тим світлом ти для мене стала, дала тепло і доброту, щоранку міцно обіймала, закрила в серці пустоту. Ти розігнала в душі хмари, що важко наганяли сум, і ті краси твоєї чари, заполонили сірий ум.Подробнее
Звездочка упала тихо с неба. Ель стряхнула с веток свежий снег. И приснилась праздничная небыль, что родился вечный Человек... Птицы крохи милости клевали и туман стелился над рекой. Рождества так долго люди ждали, чтобы обрести в душе покой... И твой сон, раскрашенный мечтами, словно кот улегся на груди. А любовь, лаская слух словами, оставляла тленность позади... В окна лучик лунный окунулся и прильнул теплом к твоей руке. Вечер утомленно улыбнулся и слезой скатился по щеке...Подробнее
Ні тебе я не забув! І дуже сильно я тебе кохаю Весь час я згадую про тебе, до тепер за тобою скучаю. Я красивих таких не бачив, тепер я це розумію. Як тільки побачив посмішку твою,одразу в неї я закохався. Я б навіки забув про бари І все б одразу покинув Тільки,щоб торкнутись твоєї руки І згадати прекрасну хвилину Подробнее
Проснись, чудак - нас заказали, со всем тряпьем и барахлом... В ночИ вальпургий на "вокзале" сказали черти: - Поделом! Рулетку больно крутанули, но все же выпало зеро, И мы с тобою "утонули" с большим апломбом, как в метро. Дно пробивая, между делом, считали эры, этажи, Теряя ощущенье тела, а сверху гадили "бомжи". Теряли смысл и все былое, и даже будущее - в хлам. Но Нечто пело в нас иное, спасая от крамольных драм...Подробнее
Октябрь, как слиток, золотой, трава звенит зеленая, а мы на выборы бредем... И одержимы все мечтой - она, как пот, соленая! Прибита к небушку гвоздем, Где солнце ластится, как кот, и лепота ангорская. Как вызов - розы расцвели... "Коровки божьи" - все в полет, погодка бутафорская. Проголосуй и нах вали! Природа потеряла нюх и в головах запуталось, как будто сочтены все дни... А сердце "произносит вслух" рапсодии лоскутные, как тянет осени магнит!Подробнее
Все революциями заняты - осенний тривиальный жест. Уже написан эпикриз... Октябрь срывает листья банные, уехал праздник в "Бухарест", обсели голуби карниз! У всех щекочет ниже талии - спешат зажить до холодов. На "паперти" срывают куш... Такси "ржавеют" привокзальные, дожди полощут чудаков - бесплатный, но промозглый душ. А "хор веревкина" старается, солист охрип от пошлых нот. Животный мир - чего ж мы ждем?! И отзвучавшее вплетается, когда желтеет эшафот, но травы шепчут: - Не умрем...Подробнее
Сентябрь характером был мягок и листопадами речист с теплом неброского мгновенья... Прохладой виноградных ягод вкушалась музыка на бис небесных птиц столпотвореньем. С медовых одряхлевших пагод срывался утомленный лист в немом, кричащем изумленьи. Как был осенний искус сладок, и солнца догоравший диск, и вечер павший на колени. Томилась вечности харизма в тиши мечтающих аллей в багряной увяданья дреме.Подробнее