Лента блогів
Неначе в тьмі шукав я щастя, шукав добра і теплоти, моя душа була розбита, ов на дні моря кораблі. І в глибині пустій і темній, пробився ніжний сонця луч, що дав мені надію жити, його вхопив я голіруч. Тим світлом ти для мене стала, дала тепло і доброту, щоранку міцно обіймала, закрила в серці пустоту. Ти розігнала в душі хмари, що важко наганяли сум, і ті краси твоєї чари, заполонили сірий ум.Подробнее
Неначе в тьмі шукав я щастя, шукав добра і теплоти, моя душа була розбита, ов на дні моря кораблі. І в глибині пустій і темній, пробився ніжний сонця луч, що дав мені надію жити, його вхопив я голіруч. Тим світлом ти для мене стала, дала тепло і доброту, щоранку міцно обіймала, закрила в серці пустоту. Ти розігнала в душі хмари, що важко наганяли сум, і ті краси твоєї чари, заполонили сірий ум.Подробнее
Неначе в тьмі шукав я щастя, шукав добра і теплоти, моя душа була розбита, мов на дні моря кораблі. І в глибині пустій і темній, пробився ніжний сонця луч, що дав мені надію жити, його вхопив я голіруч. Тим світлом ти для мене стала, дала тепло і доброту, щоранку міцно обіймала, закрила в серці пустоту. Ти розігнала в душі хмари, що важко наганяли сум, і ті краси твоєї чари, заполонили сірий ум.Подробнее
Неначе в тьмі шукав я щастя, шукав добра і теплоти, моя душа була розбита, мов на дні моря кораблі. І в глибині пустій і темній, пробився ніжний сонця луч, що дав мені надію жити, його вхопив я голіруч. Тим світлом ти для мене стала, дала тепло і доброту, щоранку міцно обіймала, закрила в серці пустоту. Ти розігнала в душі хмари, що важко наганяли сум, і ті краси твоєї чари, заполонили сірий ум.Подробнее
Неначе в тьмі шукав я щастя, шукав добра і теплоти, моя душа була розбита, мов на дні моря кораблі. І в глибині пустій і темній, пробився ніжний сонця луч, що дав мені надію жити, його вхопив я голіруч. Тим світлом ти для мене стала, дала тепло і доброту, щоранку міцно обіймала, закрила в серці пустоту. Ти розігнала в душі хмари, що важко наганяли сум, і ті краси твоєї чари, заполонили сірий ум.Подробнее
Звездочка упала тихо с неба. Ель стряхнула с веток свежий снег. И приснилась праздничная небыль, что родился вечный Человек... Птицы крохи милости клевали и туман стелился над рекой. Рождества так долго люди ждали, чтобы обрести в душе покой... И твой сон, раскрашенный мечтами, словно кот улегся на груди. А любовь, лаская слух словами, оставляла тленность позади... В окна лучик лунный окунулся и прильнул теплом к твоей руке. Вечер утомленно улыбнулся и слезой скатился по щеке...Подробнее
Ні тебе я не забув! І дуже сильно я тебе кохаю Весь час я згадую про тебе, до тепер за тобою скучаю. Я красивих таких не бачив, тепер я це розумію. Як тільки побачив посмішку твою,одразу в неї я закохався. Я б навіки забув про бари І все б одразу покинув Тільки,щоб торкнутись твоєї руки І згадати прекрасну хвилину Подробнее
Проснись, чудак - нас заказали, со всем тряпьем и барахлом... В ночИ вальпургий на "вокзале" сказали черти: - Поделом! Рулетку больно крутанули, но все же выпало зеро, И мы с тобою "утонули" с большим апломбом, как в метро. Дно пробивая, между делом, считали эры, этажи, Теряя ощущенье тела, а сверху гадили "бомжи". Теряли смысл и все былое, и даже будущее - в хлам. Но Нечто пело в нас иное, спасая от крамольных драм...Подробнее
Октябрь, как слиток, золотой, трава звенит зеленая, а мы на выборы бредем... И одержимы все мечтой - она, как пот, соленая! Прибита к небушку гвоздем, Где солнце ластится, как кот, и лепота ангорская. Как вызов - розы расцвели... "Коровки божьи" - все в полет, погодка бутафорская. Проголосуй и нах вали! Природа потеряла нюх и в головах запуталось, как будто сочтены все дни... А сердце "произносит вслух" рапсодии лоскутные, как тянет осени магнит!Подробнее
Все революциями заняты - осенний тривиальный жест. Уже написан эпикриз... Октябрь срывает листья банные, уехал праздник в "Бухарест", обсели голуби карниз! У всех щекочет ниже талии - спешат зажить до холодов. На "паперти" срывают куш... Такси "ржавеют" привокзальные, дожди полощут чудаков - бесплатный, но промозглый душ. А "хор веревкина" старается, солист охрип от пошлых нот. Животный мир - чего ж мы ждем?! И отзвучавшее вплетается, когда желтеет эшафот, но травы шепчут: - Не умрем...Подробнее
Сентябрь характером был мягок и листопадами речист с теплом неброского мгновенья... Прохладой виноградных ягод вкушалась музыка на бис небесных птиц столпотвореньем. С медовых одряхлевших пагод срывался утомленный лист в немом, кричащем изумленьи. Как был осенний искус сладок, и солнца догоравший диск, и вечер павший на колени. Томилась вечности харизма в тиши мечтающих аллей в багряной увяданья дреме.Подробнее
Стрижи орали оглашенно-истерично, опять, как пить неровен час, перед дождем... Метанья ветра - безрассудно хаотичны - срывали гневно платье легкое мое. И по низам, и по вершинам куролеся, деревья гнул, листву, терзая в клочья, рвал. И птиц растрепанных гнал дурень с поднебесья, за косы дергая, со мной в хаос играл. Дождинок первых незаметное касанье - во мне все смолкло, ожиданием томясь, Как будто это - мое первое свиданье, как будто с небом у души возникла связь...Подробнее
Я вмираю безболісно Ззовні, болить лише всередині А ти живеш безсовісно Мов на кривавій картині Мене з кожним днем все менше Тебе з кожним днем все більше Коли розривається серце Я натхненно пишу вірші Хто ти? Цього я не знаю Навіщо ти так зі мною? Напевно, на це є причини Тому й завдаєш мені болю Я плачу днями й ночами Всередині, ніхто і не знає Я умираю безболісно Не плач, це життя, так буває Подробнее
Я вмираю безболісно Ззовні, болить лише всередині А ти живеш безсовісно Мов на кривавій картині Мене з кожним днем все менше Тебе з кожним днем все більше Коли розривається серце Я натхненно пишу вірші Хто ти? Цього я не знаю Навіщо ти так зі мною? Напевно, на це є причини Тому й завдаєш мені болю Я плачу днями й ночами Всередині, ніхто і не знає Я умираю безболісно Не плач, це життя, так буває Подробнее
Я вмираю безболісно Ззовні, болить лише всередині А ти живеш безсовісно Мов на кривавій картині Мене з кожним днем все менше Тебе з кожним днем все більше Коли розривається серце Я натхненно пишу вірші Хто ти? Цього я не знаю Навіщо ти так зі мною? Напевно, на це є причини Тому й завдаєш мені болю Я плачу днями й ночами Всередині, ніхто і не знає Я умираю безболісно Не плач, це життя, так буває Подробнее