Романтичні вірші про кохання

Вірші про кохання


Романтичні вірші про кохання. Вірші про любов

Сайт для закоханих та романтиків. А також для всіх, хто кохав, хто кохає і хто буде кохати... Романтичні вірші про кохання. Вірші про любов. Збірка українських віршів.
   
Вірші

  Збірник віршів про кохання...

Романтичні вірші
    

Щоб опублікувати свій вірш про кохання

  Потрібно УВІЙТИ або ЗАРЕЄСТРУВАТИСЬ


Вірш про кохання №: 5519



Зустріч однокласників.


Неначе вчора це було…
Квітує барвами село,
Блищить ставками Березянка
Найкраща річка на Землі
Сюди ходили на рибалку
Засмаглі хлопчаки малі.
Радіє літечку Антонів,
Бузок відцвів уже давно
Гарячий червень на порозі
І запах лип на все село.
Останній дзвоник віддзвенів
Дзвінкоголосо й полохливо.
Він нагадати нам велів
Що наше свято наступило.
І вчителі нас проводжали
У самостійне майбуття,
А ми їм щиро обіцяли
Не забувати все життя.
Йшли зустрічати ми світанок
На Пустоварівській землі
І був такий чудовий ранок,
А ми щасливі й молоді.
Вже сорок років промайнуло,
Сумлінно жити час велів
Ми не забули, не забули
Безцінну працю вчителів.
Ольга Сергіївна була
То перша вчителька моя.
Вона навчила нас читати
Писати, рахувати теж,
За що моя учителько
Ми вдячні вам без меж.



Наш математик Ропало
Навчав нас теорем
Щоб назубок вивчали ми
Всі правила і теми.
Іван Павленко хімік був
І нас навчити не забув
Про формули, реакції,
І різні комбінації.
А Сергієнко «Русский» той
Був літератором від Бога
Єсенін, Пушкін, Лев Толстой
Все вивчити не змога.
Семенівна англійської навчала,
І «Тhank you very much» ми скажем їй,
І ще щоб довгих літ зозуля накувала
Людині славній, щирій і простій.
А строгий завуч наш Гаркуша
Нікому спуску не давав
Він вірним правилам учив нас
І географії навчав.
Щоб знали де Китай, де Куба,
І де Америка щоб знали,
А ми Антонів свій любили
І дальше Сквири не бували.
Марія Тимофіївна –
То керівничка наша
Спокійна, добра, лагідна,
Все до пори, до часу.
Ілля Гнедюк – історик наш
Був віртуозом в своїй справі
Поверх очків давивсь на клас
Що в роговій були оправі.
Знання давали нам вони
Як краплю чистої води
Шкода, уже багати з них
Пішли у вічність назавжди.
Аж цілих сім Галин було
Й три Ніни в нас у класі
Ще Люся, Люба, Ліда
Надія, Люда, Зіна
Вже деяких нема на часі.
А хлопці – Коля, Васі, Петі,
Володі, Саші і Дмитро,
Федько, Сергій, Андрій і Валік Орли були на все село.
Тепер вже дідусями стали
Та й ми бабусями уже,
А серце вірити не хоче
Що скоро шістдесят гряде.
По скільки років нам тепер
Не будемо казати.
Дорослих маємо дітей
Та й внуків теж багато
Софійка, Женька і Ілля
Таких онучків маю я.
Це щастя мати внуків
Та брати їх на руки
Сміятися, радіти
І чути голосок рідненький:
«Бабусю, розкажи
Як ти була маленька!!!»
Не кожен збудував з нас
Для себе рідний дім
І виростити сина
Не кожен тоже зміг,
Бо інші ростять дочок,
Що теж великий клас!
А посадити дерево
Зміг мабуть кожен з нас.
Бо ще у шістдесятих
В селі у Чагарі
Ми сосонки саджали
В ярку і нагорі.
Наразі ми працюєм,
Цінуємо життя
І віримо, звичайно,
В прекрасне майбуття.
Я всім бажаю щастя,
Надії, доброти
Поваги і любові
На довгії віки.
Для наших однокласників
Був складений цей вірш
Щоб пам’ятали школу,
А також нас усіх.


       надіслав(a) Галина Гріщенко (Биканова)  



  

Щоб опублікувати свій вірш про кохання

  Потрібно УВІЙТИ або ЗАРЕЄСТРУВАТИСЬ






Львівський портал | Весілля у Львові
 
     
Романтика почуттів у віршах

  усе найкраще для коханих у віршах...

Вірш про кохання
   
Сплануй своє весілля у Львові
Ідея сайту   Створення сайту